Советские времена

Приветствую,корни у меня русские-просто решил создать свой блог с юмором)

Се было щи в совіцькі часи. Продавець викотив на улицю бочку з розливним пивом і тілько наладився торгувати, як пудходит єден порядный на вигляд постарший чоловік: - Кулько просиш за пиво? - 20 купек кухоль. - Та нє… Мені всю бочку! Но, продавцеви то мало чудно, айбо думає: та што, кождый по своєму з розуму сходит, а так скоріше всьо продам. Пораховав гроші тай назвав суму. Чоловік витігає будіралош: - Тримай гроші і йди собі з Богом. Продавець так і вчинив - уд гріха подалі. Тоді чоловік загойкав на всю улицю: - Люди, подьте пиво пити! Задар, я вгощаю! Дармове пиво! Перехожі не заставили себе довго припрошувати: потяглися, як на ярмарку! Спочатку порядно наливали й пили, айбо бочка порожніла, а народу валило все більше. Скоро люде стали ся тручати тай сважати, а дале й бити єден єдного по пыску! У підсумку из сяких конфліктів місцевого значення зчинилася масова бійка, і кось викликав міліцію. Приїхали міліцишты, тай їмилися до того, хто бочку купив: - Чоловіче, тать нашто ви затіяли йсе безобразіє? - Но видите, хлопці: я вже старый, до комунізма не дожию - тай хотівим бодай поникати, як то буде…

Я люблю гнуй , оповідка.

Здоровенькі були...Давно сь ме ся віділи)Маву національну файну оповідку котру написав наш Закарпатський Павло Чучка.Оповідка ся називать "Я Люблю Гнуй"...
Позерайте,а пак укажіть ци файной то було відео!?

Декілька гуморезок

До вашої уваги мої любимі мало файних ай смішних передвиборних цяцянок-обіцянок від Закарпатських політиків та чиновників:

- Віктор Погорелов обіцяє цілодобове водопостачання. Відтепер у зручних пляшечках по 0,33 л;

- Віктор Трикур обіцяє вирішити житлові проблеми мешканців гуртожитку ужгородського хлібокомбінату і вже навіть закупив 10 картонних коробок з-під холодильників;

- Віктор Щадей обіцяє обладнати всі під’їзди відеокамерами та оствітленням. "Не дамо повторитися минулому", - наголошує секретар міськради;

- Павло Чучка обіцяє своїм виборцям заборонити на Закарпаття трансляцію Нового каналу, або ж принаймні передачі "Ревізор";

- Віктор Балога, після ремонту у своєму будинку, подарував стару ванну селищу Білки. Здавалося б, фігня, а як-не-як - 2 річних бюджети села;

- Сергій Мошак пообіцяв Перечинському району після виборів подарувати Великоберезнянський;

- Віктор Балога пообіцяв усім угорцям друге українське громадянсьво;

- Станіслав Аржевітін пообіцяв особисто провести вівчарів на полонину, щоб показати їм дорогу;

- Олександр Ледида традиційно пообіцяв закарпатцям золоті гори. І, погодьтеся, не бреше ж;

- Віктор Балога пообіцяв, що після виборів Закарпаття заживе новими барвами. І, як у випадку з Олександром Ледидою, не збрехав;

- Віктор та Іван Балоги віддали на благодійність свого брата Павла;

- Степан Деркач пообіцяв хустським будівельникам тендер на будівництво під час колонізації Місяця;

- Василь Петьовка пообіцяв мешканцям Тячівщини відмінити діючі сейсмологічні норми, аби ті могли будувати 8-ми та 9-типоверхові будинки;

- На жаль начальник Качановської колонії не дозволив передати 45 аркушів А4, на яких синьою ручкою написані обіцянки Юлії Тимошенко;

- Віктор Янукович, в рамках державної програми "Майбутнє не за горами!", пообіцяв краще життя усім регіонам України, окрім Закарпаття;

- Віктор Медведчук пообіцяв виборцям показати груди Оксани Марченко;

Деца - то добре

Но , здоровенькі були)Низька уповім вам про тот самий закарпатський генделик,котрий ся називать "Деца У Нотаря".Кідь даколи будете туйки та ви мало інфаркт не дустанене од сміху...Туй такі файні картинки намальовані ай карікатурки.А яка файна кухня?!Не лем пальці оближете,ай руки повара)Но канешно деца там файна-прифайна,лягать як мед на душу!Но,приїзжайте до мене погощу вас,а як не то просто позерайте ай коментуйте ті картинки.

Няньо із Зібертом

Нянько ай син

Красний сонячний динь ранньої осені. Батько з сином посідали на лавицю на набережній Ужгорода из фляшками в руках: перший из Зібертом, другый – из Спрайтом. На протилежному березі річки коло мосту якийсь дідо пасе стадо: єдного цапа тай три кози. Малий як зачарований позерат на вто пару хвилин, дале питаєся:
- Няню, пак нашто цапови роги?
Отиць глитнув пива, випулив очи тай муркнув:
- Пуйди го зазвідай.
Дітвак якийсь час обдумовує відповідь, нарешті обзиваєся:
- То майже затичкы, обы му мозги не повипадовали. Няню, а цап вонячий, ге?
Батько зчудовано глипнув на сина, тай совітує:
- Пуйди го попахай.
Синок упят мало ся задумав, айбо скоро виголошує свуй новый вердикт:
- Се майже завто, ош вун не моєся тай вічно лепавый. Няню, а кулько в цапа жін?
Няньо верже порожню фляшку з пива у смітник і видає чергову мудроту:
- Пуйди почитай му в пашпортови.
А пак обертаєся до малого, пудоймає перста ід горі тай так по-учительському:
- Видиш, сыне, коби не твуй няньо, тко би тя, тумана небесного, навчив розуму?

Мілка & Цилька

Знайшов інтересну статтю про ядну козичку,дуже мені сподобалась...

Первое января – самое время для начала любого, даже самого бесполезного дела. Новый год - новая жизнь. Я подступаю к реализации давно занозой застрявшей в голове авантюрной затее издалека, и тащу Мидянку к восьмидесятилетней бабе Василине, в народе Цильке. У неё мы покупаем молоко и сметану.

Мидянка поучает: изменять конкретно данной тебе корове нельзя из-за чисто вкусовых нюансов. У каждой молоко разное: у одной лучше, у другой – хуже. Я понимаю по-своему. Это как любимые духи: привык – и пользуешься. Не приведи господь поменять запах, потеряешь индивидуальность. К примеру, если выберешь мягкий цветочный аромат, станешь сладкой и перестанешь горчить. Я сторонница запахов, которые можно характеризовать новомодным словом "жесть". О коровьей индивидуальности ничего не знаю, но молоко у них действительно отличается по вкусу.
Баба Циля живёт по нашим сельским понятиям далеко, за три улицы. Молоко можно купить и ближе, но мне нравится пройтись по извилистой дороге, послушать весёлый потичок, преодолеть едва заметный подъём, теперь скользкий и опасный, свернуть влево, как убежать, от оранжево-алого недавно отштукатуренного добротного дома. Летом он ещё как-то спрятан в зелени, а вот зимой, среди ослепительного снега... Словом, каждый раз я предчувствую встречу и всё равно пугаюсь.

До вусямнадцяти,без цензори

Дуже файний поет та писака Лесь Подерев'янський оповідає на опіврусинькому діалекті такі "мало" нецензурні але дуже смішні гумористичні історії!

Дітям до вусямнадцяти років дивитися заборонено,неє цензори...

Кідь ся вам то уподобало,та пишіть даякі свої враження:

Лавиця vs Русын

 

Дуже мені ся любить!